Сім'я в житті людини

З метою формування цілісної зрілої  особистості, досягнення підлітками психологічного комфорту, сприяння успішної соціалізації, націленості на створення гармонійної сім'ї, починаючи з 7-х класів у СЗОШ № 9 проводяться Години психології для дівчат та хлопців. За основу взято матеріал навчально-методичного посібника "Дорослішай на здоров'я".

Так впродовж року з учнями  було проведено ГП "Сім'я в житті людини". Метою занять була актуалізація для підлітків  поняття "сім'я", формування відповідального ставлення до збереження сімейних цінностей. В ході роботи учениці визначили складові "щасливої сім'ї", вчилися навичкам ефективної комунікації між членами родини та способами вирішення сімейних конфліктних ситуацій.  

Запобігання булінгу

Попри розповсюджену думку, що емпатія – єдине знаряддя у боротьбі з булінгом, це не є абсолютною правдою. Адепти такого підходу розглядають проблему однобічно – зі сторони булера. І дійсно, високий рівень емоційного інтелекту «рятує» більшість ситуацій від булінгу, адже агресори краще розуміють майбутні негативні емоції жертви. А ще конфліктні ситуації «рятують» люди – треті особи, що намагаються допомогти жертві цькування... Нічого не нагадує?

Драматичний трикутник Карпмана – це психологічний термін, що означає певний життєвий сценарій, повторювану конфліктну ситуацію із застосуванням насилля за участю переслідувача, жертви та рятівника (спостерігача).

Сутність соціальної структури булінгу подібна до трикутника Карпмана та складається з трьох елементів: переслідувача (булера), жертви і спостерігача. Цікавим є те, що в англійській мові для позначення переслідувача часто використовують саме слово «bully» (булер), хоча трикутник Карпмана зустрічається у побуті, особистих стосунках, роботі тощо. 

Запобігання булінгу: комплексна робота

«Хто винен?» – запитання, яке виникає першим у ситуації насилля. Звичайно, відповідь доволі проста, адже саме булери цькують своїх жертв. Утім, для аналізу ситуації необхідно дивитися ширше, адже учасниками булінгу є не тільки переслідувачі, але й жертви та спостерігачі. Булінг безпосередньо впливає на них і розвиває негативні психологічні установки, які впливають на якість життя та можуть призводити психологічних проблем.

Психологічні установки жертв булінгу:

• вірять, що заслуговують на роль жертви, пасивно очікують насильства від переслідувачів;
• страждають від комплексу неповноцінності та самотності;
• не вірять, що педагоги їх захистять;
• віддають перевагу замовчуванню насильства та цькування;
• не вважають себе значущою частиною колективу.

Натомість, спостерігачам властиво:

• страх опинитися на місці жертви;
• небажання виділятися з-поміж однокласників;
• цінування стосунків із переслідувачем;
• почуття інтересу, а іноді – провини та власного безсилля.

До проблеми булінгу слід підходити комплексно, розуміючи особливості поведінки, характеру та установок кожної зі сторін конфлікту. Комплексна робота дозволить запобігти булінгу: змінити не тільки поведінку булерів, але й жертв і спостерігачів, що допоможе останнім не потрапляти у «трикутник» надалі.

Універсальна вправа «Трикутник Карпмана»

1. Клас об'єднується у групи по 3 особи. Серед трійки визначають ролі: переслідувач (булер), жертва, рятівник (спостерігач). Окрім цього, завчасно можна продумати ситуації булінгу: на підставі навчальних досягнень, одягу, хобі тощо.
2. За сигналом учителя діти протягом 5-7 хвилин відіграють зазначені ролі. Згодом, викладач повідомляє, що ролі змінюються. Вправа відбувається до того моменту, поки кожна дитина не побуває у кожній ролі.
3. Опісля відбувається спільне обговорення почуттів школярів: у якій ролі краще себе почували, чому? Що зрозуміли у кожній ролі? Що призводить до того, що діти стають булерами, жертвами, спостерігачами? Що потрібно робити, щоб перестати бути булером, жертвою, спостерігачем? І чи завжди це у наших силах?
   Після обговорення вчитель пропонує запитання для рефлексії:
   - Коли я був переслідувачем, я згадував…
   - Коли я був спостерігачем, я намагався…
   - Коли я був жертвою, я міг собі дозволити…

Вправа «Ненасильницька комунікація»

Я-висловлювання – форма висловлювання, коли людина говорить про власні почуття, емоції, потреби та наміри без образи чи засудження того, до кого звернене висловлювання.

Структура Я-повідомлення:

1. Об’єктивні факти, слова або вчинки людини («Ти кричиш…»)
2. Власні емоції («Мені неприємно, страшно, я відчуваю себе погано…»)
3. Власні потреби («Я заслуговую на спокійне спілкування…»)
4. Прохання («Будь ласка, говори спокійно…»)

У чому користь у контексті протидії булінгу у школі? 

1. Дослідження демонструють, що велика кількість булерів не розуміють впливу цькування на жертв. Тож вербально озвучити власні почуття в екологічній формі може стати ефективним інструментом протидії насилля.
2. Зі свого боку жертви цькування або мовчать у відповідь на насилля, або вдаються до словесних образ, що тільки «підживлює» злість агресора.
3. Часто булерами стають унаслідок жорстокого поводження, невміння впоратися з власними емоціями, але рідко – через негативне ставленням до жертви цькування. Маючи ефективний інструментарій для вираження власних почуттів, ймовірність насилля зменшується.
4. Почуття провини та власного безсилля – те, що супроводжує спостерігачів у ситуації цькування. Ця методика дозволить «виплеснути» негатив та позбутися руйнівних емоцій.

Запропонуйте учням попрактикуватися у ненасильницькому спілкування: озвучте конфліктні ситуації, заохотьте школярів об’єднатися у невеликі групи та сформулювати Я-висловлювання, занотувати його у зошит. Згодом у спільній дискусії обговоріть найкращі варіанти та доповніть пропозиції школярів.

Закріпити отримані знання можна за допомогою друкованого завдання для наймолодших школярів, де необхідно визначити, які з тверджень є ненасильницькими.

 

Психологічний всеобуч

За   ініціативою  Всесвітньої  федерації   психічного   здоров'я

з   1992   року   10  жовтня   відзначається   Всесвітній   день

                                                          психічного здоров'я.

 Провідною  метою   Всесвітнього   дня   психічного   здоров'я

 є підвищення обізнаності щодо проблем психічного здоров’я.

          Психологічний всеобуч «Осінь та психічне здоров’я» 

Осінь – улюблена пора класиків та митців. Не випадково її називають «сумною порою», адже з приходом осені багато хто відзначає у себе загострення хронічних хвороб, частіші серцеві і головні болі. Похмура погода та дощі, зменшення кількості сонячного світла і тепла відбивається на психічному та фізіологічному стані людини. Апатія чи меланхолія, погіршення настрою, почуття постійної втоми, порушення сну, небажання що-небудь робити – це лише невеликий перелік симптомів «осінньої хандри» або «осінньої депресії». Людина у стані осінньої депресії втрачає інтерес до життя. Більшість людей, які помічають у себе симптоми осінньої хандри, не приділяють увагу профілактиці. І тим самим здійснюють величезну помилку. Адже, якщо емоційна напруга буде накопичуватися протягом 3-х і більше місяців, нервова система може «вибухнути»!  

                                                                                       

Однією з основних причин розвитку сезонної хандри є брак сонячного світла. Під впливом сонячних променів в організмі виробляється серотонін (гормон спокою і гарного настрою), а в темряві виробляється мелатонін, що викликає засинання і гальмуючий нервову систему.

                                                                                                                                 

До «групи ризику» відносяться люди схильні до самокопання, з підвищеною вразливістю, із зниженою самооцінкою та низьким рівнем стресостійкості. Підґрунтям для розвитку хандри стає стрес, перевтома, постійне нервове навантаження, підвищені вимоги від оточуючих, недолік сну, порушення режиму праці та відпочинку, тощо.

Як боротися з осінньою депресією?

У першу чергу зверніть увагу на раціон харчування. Їжте більше оранжевих овочів та фруктів, обов’язково введіть в раціон банани, гарбуз, апельсини, фініки - ці продукти сприяють виробленню серотоніну, а також продукти багаті триптофаном – м’ясо індички, молоко і молочні продукти, яєчні білки.

                                                                                        

Стверджують, що у людей, які впадають в сезонну депресію, виникає тяга до борошняних і солодких страв, але  від такої їжі мало користі.

Відомим антидепресантом є шоколад. Однак захоплюватися таким «лікарським засобом» не варто.

При осінній хандрі потрібно збагатити раціон продуктами з вмістом вітаміну С і вітамінів групи В. Наприклад, грейпфрути, корисні властивості грейпфрута допоможуть позбутися депресії, наситять організм потрібними речовинами, корисний також і аромат грейпфрута, він тонізує, поліпшує настрій, підвищує працездатність.

Замініть чай і каву настоями трав. Позбутися від поганого настрою допоможе відвар із збору трав: м’яти, липи, чебрецю, замість цукру додайте в відвар малинове варення або мед. Корисні властивості чебрецю найсприятливішим чином позначаються на стані нервової системи та на загальному стані здоров’я.

Якщо Ви помітили у себе ознаки осінньої хандри, побільше часу проводьте на свіжому повітрі. На роботі і вдома постарайтеся ліквідувати недолік світла, інакше від нудьги вам не позбутися! Спілкуйтеся з тим, з ким приємно спілкуватися, смійтеся, дивіться гумористичні передачі та жартуйте. 

Зустрічайте осінь з посмішкою та позитивом)))

ҐЕНДЕРНА РІВНІСТЬ

«Якщо всі дівчата і хлопці знатимуть основи ґендерної рівності, світ стане уважнішим до ґендерних питань…»

Фріда Пінто /актриса та посол Міжнародного плану/ 

           В рамках участі в проекті «Найбільший урок у світі» за запитами класних керівників для учнів 8-9-х класів СЗОШ №9 з метою  згуртування класних колективів та попередження конфліктів на підставі гендерних ознак протягом березня-травня були проведені Години психології (далі ГП) ҐЕНДЕРНА РІВНІСТЬ.

Учні були ознайомлені з поняттям «ґендерна рівність», досліджували причини й наслідки ґендерної нерівності; визначали шляхи підтримки ґендерної рівності. Школярам запропонували згадати момент, коли вони почувалися частиною групи. Чи відчували вони, що група справді їх приймає? Що допомагало так почуватися? І як це — бути поза межами групи або бути виключеним? Як почуватиметься той, кого не приймають?

Далі учні підбирали асоціації до слова дискримінація та ознайомилися із значенням цього терміну.

«Дискримінація — це явище, коли до певної особи або групи осіб ставляться несправедливо. Інколи причиною такого несправедливого ставлення є вік, стать, релігія або раса людини».

Переглянули відео Міжнародного плану «Бо я дівчина — і я дам собі раду».

Після перегляду учні відповідали на наступні запитання:

ü  Якою, на Вашу думку, є головна ідея фільму?

ü  Назвіть три з восьми проблем, з якими стикнулася героїня фільму.

ü  Як, на думку дівчинки, вона могла впоратися з цими проблемами?

ü  Фільм присвячено  впливу ґендерної дискримінації на дівчат. Проте чи вважаєте ви, що хлопці теж можуть страждати від ґендерної дискримінації? Чи питання ґендерної рівності є болючим лише для дівчат і жінок?

ü  Яку роль можуть відігравати чоловіки і хлопці в подоланні ґендерної нерівності?

Отже, протягом ГП школярі проаналізували наслідки дискримінації з власного досвіду. Провели мозковий штурм на тему ґендерної дискримінації, та зробили висновок як вона може призвести до ґендерної нерівності. Поділились думками стосовно того, що означає бути хлопцем/дівчиною в нашому суспільстві. Та отримали творче домашнє завдання на літо: за бажанням написати есе на тему «Чи можуть наші уявлення про ґендер змінюватися? Як ми можемо сприяти таким змінам?»

ВЗАЄМОДІЯ СІМ'Ї ТА ШКОЛИ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ

 Останнім часом досить актуальною стала проблема ефективного спілкування та взаємодії вчителя, батьків та учня. Слід відзначити, що з тих чи інших  причин школа і сім'я перебувають у стадії перманентної конфронтації. Та слід пам’ятати, що сім'я та школа мають спільну мету — виховати всебічно розвинену гармонійну особистість, здатну реалізувати себе в професійному, громадянському і сімейному аспектах. Це два середовища в яких дитина проводить більшість свого часу, де відбувається її розвиток, виховання та навчання. Тому для гармонійного навчально-виховного процесу необхідна активна взаємодія сім'ї та школи, яка базується на ефективному та продуктивному спілкуванні.

     

   Роль батьків в адаптації дитини до школи

  Основа батьківської позиції взагалі полягає в тому, що вдома у жодному випадку не можна дублювати школу. Батьки ніколи не повинні ставати другим вчителем. Основне завдання батьків в допомозі першокласникові:

- увага;

- емоційна підтримка;

- надання максимально можливої самостійності в організації його власних дій по виконанню шкільних правил.

    Як відноситись до невдач дитини?

  Негативні оцінки дорослих:

- підвищують тривожність дитини;

- невпевненість в собі і своїх діях.

   Це, у свою чергу, веде до погіршення результатів.  Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку - складається замкнене коло невдач. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.

  Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.

     Що робити, якщо дитина зранку погано себе почуває, а потрібно йти до школи?

   У шести-семирічних дітей рідко трапляється «запалення хитрості». Або дитина, дійсно, хворіє, або погане самопочуття пов'язане з необхідністю йти в школу. У будь-якому випадку, варто це перевірити. Якщо дитина після того, як Ви залишили її вдома, відразу відчуває себе краще, то, можливо, її погане самопочуття пов'язане із стресом, що отримала в школі. Постарайтеся з'ясувати (у дитини, у вчителя, у знайомих дітей), що відбувалося в школі вчора, позавчора. Важливо зрозуміти, що відбувається, особливо якщо таке повторюється систематично.

    Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?

    Перш за все: не забороняти переживання. Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання. Є і інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху - рухливі ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.

  В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати способи своєї поведінки в таких ситуаціях.

Про інклюзивну освіту та особливих дітей

Як стверджував  Л. С. Виготський, «Особлива дитина – перш за все дитина» якій потрібна любов, розуміння та підтримка. І виховання таких дітей «має бути в сто разів ніжнішим, чуйнішим, дбайливішим.» 

( В. Сухомлинський)

         Саме така головна ідея впровадження  інклюзивного навчання.

     Інклюзивна освіта – система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та їхнього права навчатися за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами, зокрема дитини з особливостями психофізичного розвитку, в умовах загальноосвітнього закладу.

Інклюзивна освіта базується на таких принципах:

·        Цінність дитини не залежить від  її здібностей  та досягнень

·        Кожна дитина здатна відчувати  і думати

·        Кожна дитина має право на спілкування  і на те, щоб бути почутим

·        Усі діти потребують підтримки  і дружби ровесників

·        Різноманітність посилює  всі  сторони  життя дитини

·        Справжня освіта може здійснюватися тільки в контексті реальних                 взаємин

·        Всі діти рівні, хоча всі діти різні

    Дотримуючись таких принципів, використовуючи командний підхід до роботи,  враховуючи всі особливості дитини, надаючи можливості спілкування з ровесниками  – ось запорука успішної соціалізації дітей з особливими освітніми потребами.

Попередження насильства та булінгу в школі

19 вересня в 6-В класі, з дітьми було проведено заняття тренінг на тему:"Стоп Булінг" або "Попередження насильства та Булінгу в школі". Результат даної теми, полягав в обізнаності учнів з явищем "насильства", "булінгу", способами вирішення конфліктів, уміння застосовувати отримані знання на практиці, для не конфліктних стосунків у класі. Де було ознайомлено з такими видами "насильства" як, фізичне, психологічне, економічне, та кібербулінг.

Проведено батькiвськi збори, на яких присутнi прослухали інформацію про те, яким буває булінг, як вчасно визначити цькування дитини в колективi та яка відповідальність чекає на кривдника. Батьки обговорили методи розв'язання проблем булiнгу в учнiвському колективi.

Заходи присвячені Всесвітньому дню боротьби із суїцидом Марганецька СЗОШ І-ІІІст. №9

10 вересня за ініціативою Міжнародної асоціації запобігання самогубствам при активній підтримці Всесвітньої організації охорони здоров’я та під патронатом Організації Об’єднаних Націй проводяться заходи присвячені Всесвітньому дню запобігання самогубствам.

Цього дня учні, вчителі і батьки СЗОШ І-ІІІст. №9 мали змогу поміркувати про цінність життя)

Протягом дня з учнями були проведені: інтегрований урок «Що означає виховати характер», міні-тренінги «10 кроків від розчарування до успіху» та «Роль життєвих цінностей у становленні характеру», психологічні практикуми «Життя – це…» та «Рецепти щастя», кінолекторій «Цінності в житті людини» і психологічний всеобуч «Поговоримо про…». Заходи були спрямовані на формування поняття про значення моральних цінностей у становленні характеру та залежності якості життя від особистісних цінностей, розуміння поняття «життя», його унікальності, цінності, значущості для кожної особистості; розвиток аналітичного та критичного мислення, спонукання учнів до роздумів над важливими життєвими проблемами; виховування ставлення до власного життя та життя інших людей, як до найвищої цінності, формування активної життєвої позиції та упевненості у собі.

Інтегрований урок «Що означає виховати свій характер»

У 2-Б класі за запитом класного керівника Кононець О.О. було організовано та проведено спільно з практичним психологом школи Тюріною І.Г.  інтегрований урок «Що означає виховати свій характер».

В ході уроку учні дізналися, що характер – це ставлення людини до оточуючого світу, яке проявляється в поведінці та вчинках. Зрозуміли, що означає вислів «виховати свій характер». Вчилися диференціювати емоційні стани людини, визначати позитивні та негативні риси характеру. Ознайомилися з найголовнішою цінністю – ЖИТТЯМ.

Під час практичної частини учні визначили позитивні риси, якими вони пишаються, та негативні риси, з якими вони будуть боротися, а тим самим, - виховувати свій характер.

Міні-тренінги «10 кроків від розчарування до успіху» та «Роль життєвих цінностей у становленні характеру»

Хлопці 10 класу взяли участь у міні-тренінгу «10 кроків від розчарування до успіху».

       Учні активно та плідно попрацювали. Самостійно виробили стратегію шляху до успіху. Вдумливо описували життя як найголовнішу цінність людини.

         

Важливим аспектом тренінгу стало підвищення толерантності до невдач. Хлопці впевнено стверджували, що шлях до успіху не буває без помилок та невдач, і треба на це дивитися з філософської сторони – робити висновки та рухатися далі до поставленої мети.

         Порадувала позитивна активна життєва позиція нашої молоді, яка чітко прослідковувалася у коментарях до відео «Цінності в житті людини».

Деякі учні висловили бажання вже сьогодні придбати кульки та притримуватися принципу «1000 кульок», цінуючи кожен день свого життя, не витрачати себе на дрібниці)

Учні 9-х класів були задіяні у міні-тренінгу «Роль життєвих цінностей у становленні характеру».

      Пріоритетною метою даного заходу було визначено формування поняття про значення моральних цінностей у становленні характеру та залежності якості життя від особистісних цінностей, розуміння поняття «життя», його унікальності.

      Найбільше захопилися учні арт-терапевтичною вправою «Ресурсна скарбничка». Метафоричні асоціативні карти під час уроків допомагають створити атмосферу довіри та щирої взаємодії)

Психологічні практикуми «Життя – це…» та «Рецепти щастя»

Активісти 5-8 класів були залучені до психологічних практикумів «Життя – це…» та «Рецепти щастя». В ході яких вони отримали практичні рекомендації, які донесуть до своїх однокласників на класних годинах.

Психологічний всеобуч «Поговоримо про…»

Крім того впродовж дня працював консультаційний пункт з теми психологічний всеобуч «Поговоримо про…». Усі бажаючі могли завітати до кабінету психолога та отримати практичні рекомендації щодо покращення свого настрою восени, щоб не стати заручником осінньої хандри.

З повагою, практичний психолог СЗОШ №9 Тюріна І.Г.

Бережіть себе та цінуйте кожну мить вашого життя)))

Адаптаційний період першокласника

     

     Період адаптації дитини до школи може тривати від 2-3 тижнів до півроку, і навіть року. А взагалі, звикання до школи - тривалий індивідуальний процес, і вважається, що весь перший рік навчання - період адаптації школяра до нового кола спілкування, до нового укладу життя, до збільшення фізичного та емоційного навантаження.          

     Згідно зі статистикою, лише до 50% дітей адаптується до нових умов і вимог протягом півроку. Іншим учням потрібно більше часу.

Від чого залежить тривалість адаптації:

- психологічна готовність дитини до школи;

- стану здоров’я;

- рівня розвитку пізнавальної сфери.
 

Адаптація до школи - це процес багатофакторний, тобто в ньому задіяно як фізіологічні явища, так і соціально-психологічні. Що стосується фізіологічної адаптації, то медики відзначають, що більшість першокласників хворіє у вересні, деякі діти втрачають вагу в перші 2-3 місяці навчання, деякі скаржаться на втому, головний біль, стають примхливими (психосоматика). Це не дивно, оскільки на 6-ти річних малюків обрушується кіпа завдань, що вимагають від них розумового і фізичного напруження. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні нового соціального статусу «учень», а також у налагодженні ефективного спілкування з однолітками і вчителем.

     Тому усі, без винятку, діти шестирічного віку зазнають труднощів під час адаптації до нових умов навчання й виховання (просто хтось в меншій мірі, хтось в більшій).

ПЕРЕДУМОВИ успішної адаптації до школи:

1.    Інтелектуальна готовність

     Це дуже добре, коли дитина у 6 років  має елементарні пізнання про навколишню дійсність, про простір, час, живу і неживу природу. У малюка з’являється жага до знань, ігри і розваги йдуть на другий план, посилюється допитливість, розвинені довільна пам’ять і мова.

 

2.     Емоційно-соціальна готовність

     Дуже важливу роль в адаптації до школи має індивідуально-психологічні  особливості дитини (характер, темперамент):

- Добра, чуйна, контактна, весела дитина зазвичай потрапляє в число лідерів або улюбленців усього дитячого колективу.

- Тиха, скромна, сором’язлива не завжди відразу отримує визнання серед товаришів.

- Егоїстична, така, що знає свою перевагу в силі або ще в чомусь відразу ж шукає тих, ким їй хочеться командувати. Вона то привертає до себе однокласників, то відштовхує окремих із них, привносячи у відносини нездорову заздрість, підлабузництво, несправедливість.

     Цей стиль неорганізованих міжособових контактів не повинен пройти повз увагу вчителя та батьків, бо він впливає на формування такої необхідної якості, як відчуття товариства.

     

Три рівні адаптації дітей до школи:

   Високий рівень адаптації - першокласник позитивно ставиться до школи, сприймає адекватно поставлені вимоги, навчальний матеріал засвоює легко, глибоко й повно.

     Середній рівень адаптації - першокласник позитивно ставиться до школи, відвідування занять не викликає у нього негативних переживань, дитина засвоює основний зміст навчальних програм, розуміє навчальний матеріал, якщо вчитель викладає його детально і наочно.

    Низький рівень адаптації - першокласник негативно або індиферентно ставиться до школи, нерідко скаржиться на стан здоров’я, у нього домінує пригнічений настрій, спостерігається порушення дисципліни, навчальний матеріал дитина засвоює фрагментарно.

     Кожен першокласник має свій індивідуальний бар’єр психологічної адаптації до зовнішніх впливів. Важливо, щоб учитель, вихователь і батьки  своєчасно й точно визначав рівень адаптації дитини до школи, а також фактори, які впливають на цей процес. Таким чином, можна вберегти її від, небажаних вчинків, і від того, щоб вона не відставала в навчанні чи не втратила взагалі інтересу до нього.

     Термін «шкільна дезадаптація» вживається тоді, коли в учнів спостерігаються відхилення у навчальній діяльності, їх поведінці або міжособистісних відносинах.

Причини дезадаптацї:

- перехід до статусу школяра — найскладніший, переломний для дошкільника етап;

- невідповідність можливостей дитини вимогам шкільного середовища;

- різка зміна способу життя;

- школа для дитини — стресогенний фактор (дорога до школи, навантаження, відсутність ігрових кімнат);

- неможливість повного розслаблення протягом перебування дитини в школі;

- часто батьки при дітях дають негативну оцінку школі;

- стан здоров’я;

- відсутність емоційної підтримки з боку педагогів та батьків.

Ознаки дезадаптації:

- підвищена стомлюваність;

- дратівливість;

- спалахи гніву;

- замкнутість;

- погана успішність;

- агресивність;

- надмірна соромливість;

- підвищена тривожність;

- низька самооцінка.

Прояви дезадаптації:

- відставання від програми;

- швидка втомлюваність;

- недисциплінованість;

- невміння будувати відносини з однолітками та дорослими;

- підвищена тривожність, плаксивість;

- глибокий спад працездатності наприкінці дня;

- неадекватна поведінка;

- неуспішність у навчанні.