Темперамент
дитини ми не вибираємо – з ним вона народжується й у процесі виховання він
практично не зазнає жодних змін. Єдине, що ми можемо зробити, це «оформити»
його – оточити неповторною індивідуальністю нашої дитини. Відповідно до
темпераменту малюка та для успішної взаємодії з ним батькам належить підібрати
(для себе) певну модель поведінки.
Темперамент
– це результат вищої нервової діяльності, який характеризується певним
співвідношенням двох основних процесів: збудження й гальмування, є переважаючим
способом реагування організму на зовнішні подразники й найважливішим
структурним компонентом особистості. У процесі виховання кожний тип темпераменту
вимагає індивідуального підходу.
Розрізняють
чотири основних типи темпераменту: сангвінік, меланхолік, холерик і флегматик.
Кожний з них пов'язаний з певними ознаками, що характеризують нервову систему
людини, і має специфічний тільки для себе спосіб реагування.
Сангвініки
– це сильний, урівноважений і рухливий тип темпераменту.
Сангвінік
має високу опірність до втоми і стійкість до труднощів, легко вчиться,
продуктивний у своїй діяльності та швидко пристосовується до навколишнього
середовища, розмовляє швидко, частіше плавно, голосно. Дитина, яка має у своєму
арсеналі такий «інструментарій», неодмінно буде веселою, товариською,
компанійською – її емоції завжди проявляються в поведінці, вона легко забуває
пережиті неприємні моменти (не «затримується» на них). Такий тип темпераменту у
процесі виховання не створює складнощів. Однак у разі виникнення труднощів
сангвінік може відступити від прийнятих раніше принципів (правил), може
проявляти непостійність і мінливість почуттів та інтересів. Виховання дитини з
таким типом темпераменту в першу чергу полягає у зміцненні волі, завзятості й
витривалості, а також у навчанні того, що приймати рішення необхідно з великою
розсудливістю й обережністю.
Меланхоліки
– слабкий, неврівноважений, інертний тип темпераменту.
Меланхолік
має низьку опірність до втоми й важких життєвих ситуацій, а також малу
рухливість. Така дитина легко набуває комплексів, через що стає пасивною й
апатичною. Надає великого значення всьому, що її так чи інакше стосується,
усюди бачить труднощі та привід для побоювання. Прийняття рішення для неї
коштує величезних зусиль – навіть якщо це найменше й незначне рішення. А якщо
вона все-таки зважилась, то витрачає на цей процес так багато енергії, що на
сам учинок часто вже не має сил. Меланхолік важко адаптується до навколишнього
середовища, недовірливий, сповнений страхів, сумнівів, ухиляється від
спілкування (за типом одинака або відлюдника). Він вразливий і чутливий.
Виховання такої дитини має певні труднощі. Вимагає від батьків і вихователів величезної
поблажливості, делікатності та м'якості у спілкуванні, а також створення
атмосфери довіри. Дитину з таким типом темпераменту треба підтримувати,
стимулювати, заохочувати й мотивувати на дію, допомагати у прийнятті рішень
(але не вирішувати за неї!). Від природи меланхолік сором'язливий, уникає
суспільства, йому необхідно допомогти в подоланні такого становища – допомогти
знайти комфортне коло спілкування (таке, де його не будуть принижувати). При
вихованні меланхоліка слід звертати особливу увагу на його сильні сторони й
переваги і робити акцент навіть на найменших успіхах.
Холерики
– сильний, неврівноважений, рухливий тип темпераменту.
Холерику
властиві висока опірність до втоми та стресу, але в той же час брак емоційної
врівноваженості. Має дуже жваву, енергійну вдачу. Різкий, запальний, але швидко
повертається до спокійного стану, учиться посередньо, важко адаптується до
навколишнього середовища. Розмовляє голосно, жести нервові й неточні. Холерик
наполегливо прагне до мети й може домагатися швидких результатів, якщо справа
потенційно успішна, а кінцевий результат йому особливо цікавий. Виховання
пов'язане із труднощами. Коли він зустрічає протест чи опір, стає агресивним.
Виховання дитини з таким типом темпераменту повинно зосереджуватись на розсудливості
й розважливості, які йому завжди необхідно задіяти, перш ніж приймати рішення,
адже вони у нього зазвичай імпульсивні та не обдумані. Виховання також повинно
фокусуватись на гальмуванні швидкості його реакцій. Ураховуючи схильність
холериків до егоїзму й честолюбства, важливою є також зміна владного ставлення
до оточення, необхідно навчити таку дитину враховувати потреби інших людей. При
цьому у стосунках навіть з найменшим холериком слід уникати використання
насильства й застосування сили, оскільки це пробуджує в ньому агресію та
породжує бунт. А при сильному ударі він навіть може дати здачі. У цьому випадку
краще звернутись до його доброї волі та амбіцій.
Флегматики
– сильний, урівноважений та інертний тип темпераменту.
Флегматик
має високу опірність до втоми, емоційно врівноважений і стабільний, але
реакції, швидше за все, повільні, тому в нього практично не буває емоційних
спалахів і необдуманих учинків. Навчається легко, не має труднощів з адаптацією
до навколишнього середовища. Його мова повільна, монотонна, бідна на образи й
жести. Дитина зазвичай весела, що не створює труднощів у процесі виховання.
Через свою повільність може справляти враження ледачого, але це всього лише
ілюзія, якій не варто піддаватись. Він працьовитий, добросовісний, як учень
старанний і відповідальний. Доручену справу зазвичай доводить до кінця. Такій
дитині необхідно допомогти в розширенні інтересів, оскільки вона схильна
зосереджуватись тільки на одній вибраній темі.
Звісно,
варто враховувати, що чисті типи темпераменту практично не зустрічаються (вкрай
рідко). Найчастіше ми маємо справу зі змішаними типами з явним переважанням
одного з них.
Знання
особливостей характеру дитини, її способів реагування дозволяє батькам більш
грамотно використовувати індивідуальні методи виховання й уникати багатьох
болючих виховних помилок.
