Як запобігти вигоранню

Життя без конфліктів – це ілюзія.

Як замінити токсичні фрази

Психологія дитячого малюнку

Попередження проявів насильства та булінгу

Батькам майбутніх першокласників

Різниця між рукою дитини дошкільного віку  і рукою семирічного (праворуч)? Батьки цікавляться, чому їхня дитина дошкільного віку не вміє нормально писати, адже їй скоро в школу. Ось причина! ЇЇ руки ще розвиваються і не повністю сформовані. Письмо - дуже складний вид діяльності. Не поспішайте!

Завдання для швидкої та ефективної підготовки руки вашого дошкільника до письма – це звичайнісінькі для будь-якої дитини заняття, вправи:

Пальчикова гімнастика – зарядка для пальчиків. Вона тренує моторику і зміцнює дрібні м’язи на пальцях малюка. Впливає добре на розвиток мовних, творчих здібностей. А ще це просто і весело.

Ліплення – заняття, яке зміцнює пальці, кисть руки, розвиває посидючість, фантазію, креативне мислення. Ліпити, в рівній мірі, корисно з пластиліну, тіста, глини.

Плетіння з намистин і інші заняття з дрібними деталями – добре розвиває дрібні м’язи на пальцях рук. Перевага даної вправи – можливість розвивати відразу при дошкільній підготовці руки дитини і готувати їх до письма і навчання рахунку.

Вирізання – добре зміцнює руку. Приборкавши ножиці, малюк впевнено візьметься за ручку і олівець.

Розфарбовування. Таке заняття на підготовку руки до письма підходить для маленьких дітей 3 і 4 років, старших дошкільнят 5, 6, 7 років. Його користь: вчить правильно тримати пишучий інструмент, розвиває окомір (здатність бачити кордони), розвиває всі групи м’язів, які беруть участь в роботі.

Взагалі, будь-який тип рукоділля або прикладної творчості є вправою для ефективного розвитку дрібної моторики у дітей, а також підготовки рук до письма.

Коли вони фізично розвинуться, то будуть готові писати!

10 психологічних проблем дитини, які провокує поведінка батьків

ХІМІЯ МОЗКУ: ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ ВАШ НАСТРІЙ

Емоції з’явились в ході еволюції не для того, щоб ви весь час були щасливі, а щоб мотивувати вас на дії, які спрямовані на виживання. Давайте розбиратися, які гормони за які емоції відповідають.

Дофамін викликає у вас приємне відчуття збудження, коли ви знаходите новий спосіб задовольнити будь-яку потребу. Виробляючи дофамін, мозок подає сигнал, що перемога вже близько. Це приємне відчуття мотивує вас докладати зусиль, щоб досягнути цілі. Під дією дофаміну виникають нові нейронні зв'язки, завдяки яким ви знову відчуваєте приємні емоції, коли стикаєтесь з схожою ситуацією. Обираючи кроки, які спрямовані на задоволення потреб, ви відчуваєте радість завдяки дії дофаміну.

Серотонін починає вироблятись, коли ви відчуваєте свою соціальну значимість. Серотонін викликає у вас позитивні емоції, коли ви утверджуєтеся у суспільстві. Для того, щоб вижити нашим пращурам потрібно було відстоювати свій соціальний статус і при цьому не конфліктувати. Тому, нам дістався мозок, який змушує нас завжди порівнювати себе з іншими людьми і почуватися гордими, коли ми досягаємо високого соціального статусу.

Ендорфін

Ендорфін утворюється у відповідь на больові відчуття. Він маскує біль на декілька хвилин для того, щоб поранений звір, зміг дістатися до безпечного місця. Після чого він перестає вироблятися, тому що біль - це цінна інформація. Еволюція нагородила вас ендорфіном для надзвичайних ситуацій, а не для того, щоб ви завдавали собі болю. На щастя, сміх та фізкультура стимулюють синтез цього гормону.

Окситоцин

Гормон довіри дозволяє вам відчувати себе в безпеці серед інших людей. Окситоцин виробляється, коли ми будуємо довірливі відносини з іншими людьми, а також під час дотиків. Він мотивує ссавців об'єднуватись в групи заради безпеки. Під впливом окситоцина формуються нові нейронні зв'язки і результаті ми більше довіряємо оточуючим. Наш мозок приймає безпечні рішення, коли нас саме нагородити цим приємним відчуттям, так як довіра до всіх не сприяє виживанню.

Кортизол

Попереджає вас про потенційні небезпеки. Кортизол спрямовує вашу увагу на внутрішню і зовнішню небезпеку. Відчуття тривоги або страху мотивує вас діяти швидко, щоб знищити небезпеку. Кожен сплеск кортизолу створює нейронні зв'язки, через які негативні емоції почнуть "включатись" швидше в подібних ситуаціях в майбутньому. Кортизол синтезується і тоді, коли ви відчуваєте розчарування. Якщо вам не вдається отримати бажане, кортизол попереджає вас: "Припиніть витрачати енергію на безрезультатні спроби".

Мієлін

Будує нейронні супермагістралі. Деякі з ваших нейронних шляхів проводять електричність на дуже великій швидкості, оскільки покриті мієліном. Ось чому деякі думки і поведінкові реакції стають автоматичними. Максимум мієліну виробляється до 8 років і в період статевого дозрівання, саме тому, ми схильні бачити світ через призму отриманого досвіду з дитинства.

Робота мозку ссавців

(лімбічної системи) грунтується на двох принципах:

1) Турбота про виживання ваших генів.

2) Покладається на нейронні зв'язки, сформовані на основі отриманого досвіду.

Детальніше про хімію мозку і настрою - у книгах Лоретти Граціано Бройнінг "Гормоны счастья " та "Управляй гормонами счастья"

Психологічний супровід ГПД

ДОБРОТА ЛИНЕ ВІД СЕРЦЯ

З учнями СЗОШ І-ІІІст N9, які відвідують ГПД, було проведено цикл ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРАКТИКУМІВ «ДОБРОТА ЛИНЕ ВІД СЕРЦЯ". Роботу було організовано з метою формування емоційного інтелекту учнів; розвитку емпатії, толерантності; виховання культури поведінки та ввічливості.

Учні вчилися аналізувати вчинки та ситуації, ділилися своїми думками, щодо проявів турботи, співчуття та взаємодопомоги. В ході практичних вправ розпізнавали емоції та співвідносили їх зі своїм емоційним станом. Вчилися висловлювати свої думки та поважати думку інших. Дізналися про те, що доброта – якість, яку цінували завжди, що в  світі існує неофіційне свято ДЕНЬ СПОНТАННОГО ПРОЯВУ ДОБРОТИ, яке припадає на 17 лютого.

Народна мудрість говорить: «Життя дано на добрі справи»… Тож цінуйте життя, радійте кожному дню та творіть добро)))

Виховання й темперамент дитини

Темперамент дитини ми не вибираємо – з ним вона народжується й у процесі виховання він практично не зазнає жодних змін. Єдине, що ми можемо зробити, це «оформити» його – оточити неповторною індивідуальністю нашої дитини. Відповідно до темпераменту малюка та для успішної взаємодії з ним батькам належить підібрати (для себе) певну модель поведінки.

Темперамент – це результат вищої нервової діяльності, який характеризується певним співвідношенням двох основних процесів: збудження й гальмування, є переважаючим способом реагування організму на зовнішні подразники й найважливішим структурним компонентом особистості. У процесі виховання кожний тип темпераменту вимагає індивідуального підходу.

Розрізняють чотири основних типи темпераменту: сангвінік, меланхолік, холерик і флегматик. Кожний з них пов'язаний з певними ознаками, що характеризують нервову систему людини, і має специфічний тільки для себе спосіб реагування.

Сангвініки – це сильний, урівноважений і рухливий тип темпераменту.

Сангвінік має високу опірність до втоми і стійкість до труднощів, легко вчиться, продуктивний у своїй діяльності та швидко пристосовується до навколишнього середовища, розмовляє швидко, частіше плавно, голосно. Дитина, яка має у своєму арсеналі такий «інструментарій», неодмінно буде веселою, товариською, компанійською – її емоції завжди проявляються в поведінці, вона легко забуває пережиті неприємні моменти (не «затримується» на них). Такий тип темпераменту у процесі виховання не створює складнощів. Однак у разі виникнення труднощів сангвінік може відступити від прийнятих раніше принципів (правил), може проявляти непостійність і мінливість почуттів та інтересів. Виховання дитини з таким типом темпераменту в першу чергу полягає у зміцненні волі, завзятості й витривалості, а також у навчанні того, що приймати рішення необхідно з великою розсудливістю й обережністю.

Меланхоліки – слабкий, неврівноважений, інертний тип темпераменту.

Меланхолік має низьку опірність до втоми й важких життєвих ситуацій, а також малу рухливість. Така дитина легко набуває комплексів, через що стає пасивною й апатичною. Надає великого значення всьому, що її так чи інакше стосується, усюди бачить труднощі та привід для побоювання. Прийняття рішення для неї коштує величезних зусиль – навіть якщо це найменше й незначне рішення. А якщо вона все-таки зважилась, то витрачає на цей процес так багато енергії, що на сам учинок часто вже не має сил. Меланхолік важко адаптується до навколишнього середовища, недовірливий, сповнений страхів, сумнівів, ухиляється від спілкування (за типом одинака або відлюдника). Він вразливий і чутливий. Виховання такої дитини має певні труднощі. Вимагає від батьків і вихователів величезної поблажливості, делікатності та м'якості у спілкуванні, а також створення атмосфери довіри. Дитину з таким типом темпераменту треба підтримувати, стимулювати, заохочувати й мотивувати на дію, допомагати у прийнятті рішень (але не вирішувати за неї!). Від природи меланхолік сором'язливий, уникає суспільства, йому необхідно допомогти в подоланні такого становища – допомогти знайти комфортне коло спілкування (таке, де його не будуть принижувати). При вихованні меланхоліка слід звертати особливу увагу на його сильні сторони й переваги і робити акцент навіть на найменших успіхах.

Холерики – сильний, неврівноважений, рухливий тип темпераменту.

Холерику властиві висока опірність до втоми та стресу, але в той же час брак емоційної врівноваженості. Має дуже жваву, енергійну вдачу. Різкий, запальний, але швидко повертається до спокійного стану, учиться посередньо, важко адаптується до навколишнього середовища. Розмовляє голосно, жести нервові й неточні. Холерик наполегливо прагне до мети й може домагатися швидких результатів, якщо справа потенційно успішна, а кінцевий результат йому особливо цікавий. Виховання пов'язане із труднощами. Коли він зустрічає протест чи опір, стає агресивним. Виховання дитини з таким типом темпераменту повинно зосереджуватись на розсудливості й розважливості, які йому завжди необхідно задіяти, перш ніж приймати рішення, адже вони у нього зазвичай імпульсивні та не обдумані. Виховання також повинно фокусуватись на гальмуванні швидкості його реакцій. Ураховуючи схильність холериків до егоїзму й честолюбства, важливою є також зміна владного ставлення до оточення, необхідно навчити таку дитину враховувати потреби інших людей. При цьому у стосунках навіть з найменшим холериком слід уникати використання насильства й застосування сили, оскільки це пробуджує в ньому агресію та породжує бунт. А при сильному ударі він навіть може дати здачі. У цьому випадку краще звернутись до його доброї волі та амбіцій.

Флегматики – сильний, урівноважений та інертний тип темпераменту.

Флегматик має високу опірність до втоми, емоційно врівноважений і стабільний, але реакції, швидше за все, повільні, тому в нього практично не буває емоційних спалахів і необдуманих учинків. Навчається легко, не має труднощів з адаптацією до навколишнього середовища. Його мова повільна, монотонна, бідна на образи й жести. Дитина зазвичай весела, що не створює труднощів у процесі виховання. Через свою повільність може справляти враження ледачого, але це всього лише ілюзія, якій не варто піддаватись. Він працьовитий, добросовісний, як учень старанний і відповідальний. Доручену справу зазвичай доводить до кінця. Такій дитині необхідно допомогти в розширенні інтересів, оскільки вона схильна зосереджуватись тільки на одній вибраній темі.

Звісно, варто враховувати, що чисті типи темпераменту практично не зустрічаються (вкрай рідко). Найчастіше ми маємо справу зі змішаними типами з явним переважанням одного з них.

Знання особливостей характеру дитини, її способів реагування дозволяє батькам більш грамотно використовувати індивідуальні методи виховання й уникати багатьох болючих виховних помилок.

ВПЛИВ СІМ’Ї НА АДАПТАЦІЮ ПІДЛІТКІВ

Сім’я має особливий вплив на формування соціально-психологічної адаптації підлітків.

Адже саме в підлітковому віці, коли найінтенсивніше відбувається розвиток самосвідомості, батьківське ставлення набуває вирішального значення для становлення й закріплення САМООЦІНКИ та образу «Я».

Від того, як батьки сприймають і розуміють підлітка, його потреби, інтереси, психологічні стани та переживання, а отже, відповідно і взаємодіють з ним, залежить сприймання та оцінювання підлітком себе, формування позитивного чи негативного образу «Я», прийняття чи неприйняття своєї особистості.

Дослідження показали, що сімейні взаємини мають значний вплив на вольовий розвиток у підлітковому віці. В умовах тривалих конфліктів або побутових проблем в сім’ї морально-вольова сфера дитини травмується. Дослідження дітей із стабільних сімей довело, що більшість дітей мала позитивну вольову спрямованість. У НЕСТАБІЛЬНИХ сім’ях було виявлено всього 13 % учнів із позитивно орієнтованою і відносно розвинутою волею. 97 % респондентів мали відхилення в спрямованості і ступені вольового розвитку, при цьому 30 % із них мали негативно спрямовану сильну волю і 20 % — негативно спрямовану слабку волю.

У 89,4 % підлітків із сімей із дезорганізованими стосунками зафіксовано почуття страху, відсутність навичок культури спілкування, спостерігається озлобленість, суперечність інтересів, у 58,7 % респондентів — сором за батьків і т. ін. Аналізуючи мотивацію навчання, показники успішності, було помічено, що 57,6 % підлітків із таких сімей систематично порушують дисципліну в школі, 91,7 % не проявляють стійкого інтересу до навчання та суспільної діяльності.

Соціологи, наприклад, вважають, що там, де в сім’ї здорова обстановка, шанси на виникнення у дитини антисоціальних нахилів можна визначити як 3 із 100. У тих же випадках, де домашні умови незадовільні, шанси зростають до 98 із 100. Відомий психолог О. М. Леонтьєв вважав підлітковий період другим (після дошкільного) народженням особистості. Його ознакою є досить високий рівень самостійності, здатності до самовдосконалення й самовиховання, регулювання своєї діяльності на основі поставленої мети. Істотним моментом формування системи саморегуляції поведінки, стосунків з оточенням у підлітковому віці є інтенсивний розвиток й упорядкування ціннісних орієнтацій, які постають як узагальнена характеристика і показник реального становлення особистості. Наявність розуміння з боку батьків, на думку підлітків, є найважливішою умовою гарних стосунків між батьками і дітьми. І, навпаки, нерозуміння посідає перше місце у виникненні конфліктів між ними.

Отже, стосунки між батьками і дітьми впливають на емоційний стан дитини, формування внутрішнього світу і, загалом, на соціально-психологічну адаптацію підлітків. Соціально-психологічна адаптація підлітків прямо залежить від характеру міжособистісної взаємодії в сім’ї, де батьки і діти є активними сторонами. Таким чином, у загальному комплексі факторів, які впливають на формування особистості, найвизначнішим є характер взаємин у родині.

До вашої уваги деякі ознаки наявності проблем по відношенню до навчання:

Підлітку нецікаві шкільні предмети.

Він часто критикує викладачів.

У нього не виходить вчасно вставати вранці.

Він забуває записувати завдання.

Він забуває здавати письмові завдання, навіть якщо вони зроблені.

Він не виконує завдання по пропущених уроках.

Він погано поводиться на уроках і регулярно отримує зауваження.

Він не бере участь в житті класу.

Він відпрошується з уроків, скаржачись на погане самопочуття.

Він часто відчуває себе утомленим і може заснути на уроці.

І, якщо  хоча б три з цих проблем виявляються протягом декількох тижнів, необхідно реагувати миттєво і звертатися за допомогою до класного керівника, вчителів-предметників та шкільного психолога.

Запам’ятайте слова Гьоте: “У підлітковому віці багато людських чеснот виявляються в диватствах та імпульсивних вчинках”

З ПОВАГОЮ ТЮРІНА І.Г.

Сім'я в житті людини

З метою формування цілісної зрілої  особистості, досягнення підлітками психологічного комфорту, сприяння успішної соціалізації, націленості на створення гармонійної сім'ї, починаючи з 7-х класів у СЗОШ № 9 проводяться Години психології для дівчат та хлопців. За основу взято матеріал навчально-методичного посібника "Дорослішай на здоров'я".

Так впродовж року з учнями  було проведено ГП "Сім'я в житті людини". Метою занять була актуалізація для підлітків  поняття "сім'я", формування відповідального ставлення до збереження сімейних цінностей. В ході роботи учениці визначили складові "щасливої сім'ї", вчилися навичкам ефективної комунікації між членами родини та способами вирішення сімейних конфліктних ситуацій.  

Запобігання булінгу

Попри розповсюджену думку, що емпатія – єдине знаряддя у боротьбі з булінгом, це не є абсолютною правдою. Адепти такого підходу розглядають проблему однобічно – зі сторони булера. І дійсно, високий рівень емоційного інтелекту «рятує» більшість ситуацій від булінгу, адже агресори краще розуміють майбутні негативні емоції жертви. А ще конфліктні ситуації «рятують» люди – треті особи, що намагаються допомогти жертві цькування... Нічого не нагадує?

Драматичний трикутник Карпмана – це психологічний термін, що означає певний життєвий сценарій, повторювану конфліктну ситуацію із застосуванням насилля за участю переслідувача, жертви та рятівника (спостерігача).

Сутність соціальної структури булінгу подібна до трикутника Карпмана та складається з трьох елементів: переслідувача (булера), жертви і спостерігача. Цікавим є те, що в англійській мові для позначення переслідувача часто використовують саме слово «bully» (булер), хоча трикутник Карпмана зустрічається у побуті, особистих стосунках, роботі тощо. 

Запобігання булінгу: комплексна робота

«Хто винен?» – запитання, яке виникає першим у ситуації насилля. Звичайно, відповідь доволі проста, адже саме булери цькують своїх жертв. Утім, для аналізу ситуації необхідно дивитися ширше, адже учасниками булінгу є не тільки переслідувачі, але й жертви та спостерігачі. Булінг безпосередньо впливає на них і розвиває негативні психологічні установки, які впливають на якість життя та можуть призводити психологічних проблем.

Психологічні установки жертв булінгу:

• вірять, що заслуговують на роль жертви, пасивно очікують насильства від переслідувачів;
• страждають від комплексу неповноцінності та самотності;
• не вірять, що педагоги їх захистять;
• віддають перевагу замовчуванню насильства та цькування;
• не вважають себе значущою частиною колективу.

Натомість, спостерігачам властиво:

• страх опинитися на місці жертви;
• небажання виділятися з-поміж однокласників;
• цінування стосунків із переслідувачем;
• почуття інтересу, а іноді – провини та власного безсилля.

До проблеми булінгу слід підходити комплексно, розуміючи особливості поведінки, характеру та установок кожної зі сторін конфлікту. Комплексна робота дозволить запобігти булінгу: змінити не тільки поведінку булерів, але й жертв і спостерігачів, що допоможе останнім не потрапляти у «трикутник» надалі.

Універсальна вправа «Трикутник Карпмана»

1. Клас об'єднується у групи по 3 особи. Серед трійки визначають ролі: переслідувач (булер), жертва, рятівник (спостерігач). Окрім цього, завчасно можна продумати ситуації булінгу: на підставі навчальних досягнень, одягу, хобі тощо.
2. За сигналом учителя діти протягом 5-7 хвилин відіграють зазначені ролі. Згодом, викладач повідомляє, що ролі змінюються. Вправа відбувається до того моменту, поки кожна дитина не побуває у кожній ролі.
3. Опісля відбувається спільне обговорення почуттів школярів: у якій ролі краще себе почували, чому? Що зрозуміли у кожній ролі? Що призводить до того, що діти стають булерами, жертвами, спостерігачами? Що потрібно робити, щоб перестати бути булером, жертвою, спостерігачем? І чи завжди це у наших силах?
   Після обговорення вчитель пропонує запитання для рефлексії:
   - Коли я був переслідувачем, я згадував…
   - Коли я був спостерігачем, я намагався…
   - Коли я був жертвою, я міг собі дозволити…

Вправа «Ненасильницька комунікація»

Я-висловлювання – форма висловлювання, коли людина говорить про власні почуття, емоції, потреби та наміри без образи чи засудження того, до кого звернене висловлювання.

Структура Я-повідомлення:

1. Об’єктивні факти, слова або вчинки людини («Ти кричиш…»)
2. Власні емоції («Мені неприємно, страшно, я відчуваю себе погано…»)
3. Власні потреби («Я заслуговую на спокійне спілкування…»)
4. Прохання («Будь ласка, говори спокійно…»)

У чому користь у контексті протидії булінгу у школі? 

1. Дослідження демонструють, що велика кількість булерів не розуміють впливу цькування на жертв. Тож вербально озвучити власні почуття в екологічній формі може стати ефективним інструментом протидії насилля.
2. Зі свого боку жертви цькування або мовчать у відповідь на насилля, або вдаються до словесних образ, що тільки «підживлює» злість агресора.
3. Часто булерами стають унаслідок жорстокого поводження, невміння впоратися з власними емоціями, але рідко – через негативне ставленням до жертви цькування. Маючи ефективний інструментарій для вираження власних почуттів, ймовірність насилля зменшується.
4. Почуття провини та власного безсилля – те, що супроводжує спостерігачів у ситуації цькування. Ця методика дозволить «виплеснути» негатив та позбутися руйнівних емоцій.

Запропонуйте учням попрактикуватися у ненасильницькому спілкування: озвучте конфліктні ситуації, заохотьте школярів об’єднатися у невеликі групи та сформулювати Я-висловлювання, занотувати його у зошит. Згодом у спільній дискусії обговоріть найкращі варіанти та доповніть пропозиції школярів.

Закріпити отримані знання можна за допомогою друкованого завдання для наймолодших школярів, де необхідно визначити, які з тверджень є ненасильницькими.

 

Психологічний всеобуч

За   ініціативою  Всесвітньої  федерації   психічного   здоров'я

з   1992   року   10  жовтня   відзначається   Всесвітній   день

                                                          психічного здоров'я.

 Провідною  метою   Всесвітнього   дня   психічного   здоров'я

 є підвищення обізнаності щодо проблем психічного здоров’я.

          Психологічний всеобуч «Осінь та психічне здоров’я» 

Осінь – улюблена пора класиків та митців. Не випадково її називають «сумною порою», адже з приходом осені багато хто відзначає у себе загострення хронічних хвороб, частіші серцеві і головні болі. Похмура погода та дощі, зменшення кількості сонячного світла і тепла відбивається на психічному та фізіологічному стані людини. Апатія чи меланхолія, погіршення настрою, почуття постійної втоми, порушення сну, небажання що-небудь робити – це лише невеликий перелік симптомів «осінньої хандри» або «осінньої депресії». Людина у стані осінньої депресії втрачає інтерес до життя. Більшість людей, які помічають у себе симптоми осінньої хандри, не приділяють увагу профілактиці. І тим самим здійснюють величезну помилку. Адже, якщо емоційна напруга буде накопичуватися протягом 3-х і більше місяців, нервова система може «вибухнути»!  

                                                                                       

Однією з основних причин розвитку сезонної хандри є брак сонячного світла. Під впливом сонячних променів в організмі виробляється серотонін (гормон спокою і гарного настрою), а в темряві виробляється мелатонін, що викликає засинання і гальмуючий нервову систему.

                                                                                                                                 

До «групи ризику» відносяться люди схильні до самокопання, з підвищеною вразливістю, із зниженою самооцінкою та низьким рівнем стресостійкості. Підґрунтям для розвитку хандри стає стрес, перевтома, постійне нервове навантаження, підвищені вимоги від оточуючих, недолік сну, порушення режиму праці та відпочинку, тощо.

Як боротися з осінньою депресією?

У першу чергу зверніть увагу на раціон харчування. Їжте більше оранжевих овочів та фруктів, обов’язково введіть в раціон банани, гарбуз, апельсини, фініки - ці продукти сприяють виробленню серотоніну, а також продукти багаті триптофаном – м’ясо індички, молоко і молочні продукти, яєчні білки.

                                                                                        

Стверджують, що у людей, які впадають в сезонну депресію, виникає тяга до борошняних і солодких страв, але  від такої їжі мало користі.

Відомим антидепресантом є шоколад. Однак захоплюватися таким «лікарським засобом» не варто.

При осінній хандрі потрібно збагатити раціон продуктами з вмістом вітаміну С і вітамінів групи В. Наприклад, грейпфрути, корисні властивості грейпфрута допоможуть позбутися депресії, наситять організм потрібними речовинами, корисний також і аромат грейпфрута, він тонізує, поліпшує настрій, підвищує працездатність.

Замініть чай і каву настоями трав. Позбутися від поганого настрою допоможе відвар із збору трав: м’яти, липи, чебрецю, замість цукру додайте в відвар малинове варення або мед. Корисні властивості чебрецю найсприятливішим чином позначаються на стані нервової системи та на загальному стані здоров’я.

Якщо Ви помітили у себе ознаки осінньої хандри, побільше часу проводьте на свіжому повітрі. На роботі і вдома постарайтеся ліквідувати недолік світла, інакше від нудьги вам не позбутися! Спілкуйтеся з тим, з ким приємно спілкуватися, смійтеся, дивіться гумористичні передачі та жартуйте. 

Зустрічайте осінь з посмішкою та позитивом)))

ҐЕНДЕРНА РІВНІСТЬ

«Якщо всі дівчата і хлопці знатимуть основи ґендерної рівності, світ стане уважнішим до ґендерних питань…»

Фріда Пінто /актриса та посол Міжнародного плану/ 

           В рамках участі в проекті «Найбільший урок у світі» за запитами класних керівників для учнів 8-9-х класів СЗОШ №9 з метою  згуртування класних колективів та попередження конфліктів на підставі гендерних ознак протягом березня-травня були проведені Години психології (далі ГП) ҐЕНДЕРНА РІВНІСТЬ.

Учні були ознайомлені з поняттям «ґендерна рівність», досліджували причини й наслідки ґендерної нерівності; визначали шляхи підтримки ґендерної рівності. Школярам запропонували згадати момент, коли вони почувалися частиною групи. Чи відчували вони, що група справді їх приймає? Що допомагало так почуватися? І як це — бути поза межами групи або бути виключеним? Як почуватиметься той, кого не приймають?

Далі учні підбирали асоціації до слова дискримінація та ознайомилися із значенням цього терміну.

«Дискримінація — це явище, коли до певної особи або групи осіб ставляться несправедливо. Інколи причиною такого несправедливого ставлення є вік, стать, релігія або раса людини».

Переглянули відео Міжнародного плану «Бо я дівчина — і я дам собі раду».

Після перегляду учні відповідали на наступні запитання:

ü  Якою, на Вашу думку, є головна ідея фільму?

ü  Назвіть три з восьми проблем, з якими стикнулася героїня фільму.

ü  Як, на думку дівчинки, вона могла впоратися з цими проблемами?

ü  Фільм присвячено  впливу ґендерної дискримінації на дівчат. Проте чи вважаєте ви, що хлопці теж можуть страждати від ґендерної дискримінації? Чи питання ґендерної рівності є болючим лише для дівчат і жінок?

ü  Яку роль можуть відігравати чоловіки і хлопці в подоланні ґендерної нерівності?

Отже, протягом ГП школярі проаналізували наслідки дискримінації з власного досвіду. Провели мозковий штурм на тему ґендерної дискримінації, та зробили висновок як вона може призвести до ґендерної нерівності. Поділились думками стосовно того, що означає бути хлопцем/дівчиною в нашому суспільстві. Та отримали творче домашнє завдання на літо: за бажанням написати есе на тему «Чи можуть наші уявлення про ґендер змінюватися? Як ми можемо сприяти таким змінам?»

ВЗАЄМОДІЯ СІМ'Ї ТА ШКОЛИ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ ДИТИНИ

 Останнім часом досить актуальною стала проблема ефективного спілкування та взаємодії вчителя, батьків та учня. Слід відзначити, що з тих чи інших  причин школа і сім'я перебувають у стадії перманентної конфронтації. Та слід пам’ятати, що сім'я та школа мають спільну мету — виховати всебічно розвинену гармонійну особистість, здатну реалізувати себе в професійному, громадянському і сімейному аспектах. Це два середовища в яких дитина проводить більшість свого часу, де відбувається її розвиток, виховання та навчання. Тому для гармонійного навчально-виховного процесу необхідна активна взаємодія сім'ї та школи, яка базується на ефективному та продуктивному спілкуванні.

     

   Роль батьків в адаптації дитини до школи

  Основа батьківської позиції взагалі полягає в тому, що вдома у жодному випадку не можна дублювати школу. Батьки ніколи не повинні ставати другим вчителем. Основне завдання батьків в допомозі першокласникові:

- увага;

- емоційна підтримка;

- надання максимально можливої самостійності в організації його власних дій по виконанню шкільних правил.

    Як відноситись до невдач дитини?

  Негативні оцінки дорослих:

- підвищують тривожність дитини;

- невпевненість в собі і своїх діях.

   Це, у свою чергу, веде до погіршення результатів.  Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку - складається замкнене коло невдач. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.

  Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.

     Що робити, якщо дитина зранку погано себе почуває, а потрібно йти до школи?

   У шести-семирічних дітей рідко трапляється «запалення хитрості». Або дитина, дійсно, хворіє, або погане самопочуття пов'язане з необхідністю йти в школу. У будь-якому випадку, варто це перевірити. Якщо дитина після того, як Ви залишили її вдома, відразу відчуває себе краще, то, можливо, її погане самопочуття пов'язане із стресом, що отримала в школі. Постарайтеся з'ясувати (у дитини, у вчителя, у знайомих дітей), що відбувалося в школі вчора, позавчора. Важливо зрозуміти, що відбувається, особливо якщо таке повторюється систематично.

    Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?

    Перш за все: не забороняти переживання. Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання. Є і інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху - рухливі ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.

  В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати способи своєї поведінки в таких ситуаціях.